- Tumblr Posts
Ням-ням і тьоп-тьоп.
За останній тиждень з’явились нові хіти серед слів: ням-ням (смачно), тьоп-тьоп (коли іде), зай-зай (зайчик), ба (жаба або риба), цмокання язиком (кінь, коник-стрибунець, зебра і, навіть, слон). Вміє показати як стрибає зайчик. Інколи за столом бере шматочок хлібу і «стрибає» ним. Ще може розказати казочку про курочку Рябу без слів.
Власне ім’я.
Дуже хорошими темпами вивчаються літери абетки. Нові літери: «Б», «В», «Я» почав говорити і читати буквально за день. Таким чином він читає і каже літери «А», «Б», «В», «Д», «Ж», «М», «О», «П», «У», «Х». Деякі літери він може показати, але ще не може їх вимовити: «З», «Р», «С», «Я».
Богдан знає, де чия чашка і тарілка. Коли п’ємо чай, наприклад, він каже: «Папа, мама, ти». Отже він називає себе «ти», при цьому може показувати на себе, так що у нас немає сумнівів, що він має на увазі саме себе. При цьому він знає, що він Богдан, бо також показує на себе, коли ми питаємо: «Де Богдан?».
А ще він може майже повністюю прочитати власне ім’я, бо знає як читаються «Бо» і «Да».
Як ми вчимо літери.
Вивчив нові літери: «К» і «Щ». Для нас це, як завжди, приємно і трохи несподівано. Чому саме ці літери? Ми ж не сидимо з ним щодня і не повторюємо: «Це літера „К“, кажи „К“».
На дошці ми закріпили слова, значення яких, він знає. Раніше там були родичі: «Мама», «Папа», «Дядя» тощо, він вивчив майже всі букви, які були у словах і ми змінили тему. Зараз на дошці слова на тему частини тіла: «Око», «Щока», «Волосся», «Зуби» та інші. Він підходить до дошки, ми разом читаємо слова, показуємо на собі, читаємо по літерах, шукаємо знайомі літери. Наступного дня він підходить до дошки, показує і називає: «Ось „К“ і ось „К“», у словах «Око» і «Щока».
Слова ці надруковані на картках ще давно — ми показували йому їх ще до першого року, за Доманом, потім закинули. Коли Богдан почав показувати і вимовляти перші букви — це були «А» та «О» у «Абетці» — Стася зробила дошку зі словами, додрукувавши деякі слова, щоб заповнити дошку однією темою.
Помітний прогрес із мовою.
Уже другий тиждень Богданчик радує нас новими словами кожного дня. Нових слів назбиралося доволі багато і всі вони різні: іменники, дієслова, прикметники. Усіх не перечислю, ось деякі із останніх: «машинка», «право», «ліво», «мокро», «холодно», «літак», «місяць», «сонце», «спати», фраза «не хочу».
Унікальні слова.
Навчившись говорити перші слова, іноді Богдан називав предмети зовсім не так, як звикли ми. Знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що яке слово означає. Останнім часом ці перші слова змінюються на більш звичні, тому я складу невеличкий словничок, поки пам’ятаю:
І — вода
Ва-ва — гаряче, він сам придумав так казати, чесно
Ва-ва — яблуко
Ва-ва — собачка, хоча тут очевидно, що це від гав-гав, але просто хотілося підмітити, що 3 однакових слова означали зовсім різні поняття
Вуф — хліб
Ті — я
Мені здається, що у перший час Богдан брав слово, яке в нього виходило гарно вимовляти, і пов’язував з предметом, про який доводилося часто казати.
Деякі деталі відпочинку в Пірново.
Друге літо відпочивали разом з сім’єю Стасіних батьків на Десні, у Пірново. Ми помітили, що чим більше Людомир спілкується з Богданом, тим більше він копіює його поведінку. Людомир уже давно розмовляє довгими реченнями, знає багато слів, вимовляє всі букви, але після тижня-двох з Богданом, переймає його слова і вислови, інтонації: «Вуф» і навіть «Ті» увійшли на деякий час до лексикону.
Ще один вираз перейняв Люлю у Богдана: «Йди на вулицю». Використовується, коли ти образився на когось. Коротше, це посилання. При цьому неважливо, чи вже знаходиться об’єкт посилання на вулиці.
— Йди на вулицю, тато! — Я вже на вулиці. — Йди на вулицю!
Віршики.
Нарешті я дочекалась того моменту, коли Богдан почав розказувати вірші. Майже розказувати, тобто казати останнє слово у рядку вірша. Найкраще виходить вірш про «кашку з молочком», бо він її дуже любить:
Їжачатко з їжачком Їли кашку з молочком. Кашка була солодка, Моя казка — коротка.
В цьому вірші всі останні слова сказав (солодка, коротка), а в рядку «їли кашку з молочком» я тільки перше слово читала, а він сказав все інше.
А вірш про рака дуже смішно закінчив:
— Лізе… — Рак. — Небо-… — …рак. — Як… — Ущипне. — Буде… — Боляче.
Пізніше зняла відео, правда кінець вийшов вже не таким:
Рольові ігри.
В житті б не подумала, що можу в таке грати, але пару тренувань — і акторська гра на висоті.
Найулюбленіша казка — колобок, раніше була коза-дереза. Богдан — колобок, мама — всі інші звірі. Крім звичайних звірів трапляються крокодили, раки та ін. Всі дії коментуються та демонструються. Суть зводиться до того, що колобок котиться, когось зустрічає, той каже: «Колобок, колобок, я тебе з’їм», колобок співає пісеньку «по засіку метений, у печі спечений» (останнім часом пісенька збагатилась та-та-та-танцями) і котиться далі, інколи звір повинен доганяти колобка, наприклад на вулиці, коли вже час додому, а колобок відстрілюється з уявного пістолета.
Дуже любить поїзди, тому улюблена транспортна гра — це поїзд. Один з варіантів гри — Богдан локомотив з паровим двигуном, мама-папа — вагончики, ми чіпляємось один за одного і їдемо зі словами «чух-чух», а Богдан каже «ту-ту» і випускає пар, повертаємо наліво-направо, зупиняємось, стоїмо на червоне світло, їдемо на зелене. Все коментується словами.
Другий варіант гри: будує з подушок-вагончиків поїзд, ми заходимо, сідаємо, кудись їдемо, поїзд зупиняється, виходимо і заходимо тільки з одного кінця, знов їдемо.
Ще класна гра — літак. Треба натиснути уявну кнопку на пузі, підняти руки-крила та летіти. Зупиняється літак також натисканням на кнопку. Це його Люлю навчив.
Ці рухові ігри дуже допомагають, коли кудись треба йти швидко і в одному напрямку, у садочок чи додому, бо інакше похід затягнеться годинки на дві.
З іграшками також розігруються ігри з поїздами, літаками, вантажними машинами, тракторами, легковими авто. Обов’язково комусь з кіндерських іграшок треба заходити і сідати в машину, кудись їхати, машині треба заїхати в гараж, літаку довезти пасажирів. Деякі машинки-літаки будуємо з конструктора ZOOB. Також є ще конструктор хатинка від «Ігротеко», там живе тьотя і жабка, до них в гості приїжджає маленький трактор.
Ще один вид гри - готування їжі. Готує кашу, суп, чай, котлети, накладає на тарілки і дає нам куштувати.
Також є ще гра в магазин і роботу. Сідає на машину, їде на роботу гроші заробляти, по дорозі додому заходить в магазин купити молока/соломки, дає тьоті гроші, тьотя дає товар, Богдан їде з товаром додому і всіх годує.
А ще недавно він розподіляв ролі кожному з нас: мама — грушка, Богдан — яблуко, а папа — цибуля.
Хорошити кицю.
Як тільки Богдан почав розмовляти, він почав дивувати нас знанням граматики. Буквально одразу дитина почала вживати різні відмінки та часи, звичайно іноді з помилками, але все ж, вона лише вчиться говорити.
І ось, вочевидь, перейдено наступний рівень — створення морфологічно правильних слів.
Хорошити — гладити тваринку, наприклад кота, приказуючи, що тваринка «хороша».
Christmas.
Англійську мову ми не вчимо спеціально, щось не дуже воно виходить. Чи Богдан не розуміє нащо воно йому чи просто не хоче, чи методика вивчення не підходить. Вирішили, що спеціально заучувати слова не будемо, бо сенсу нема — через 5 хвилин він їх вже не пам’ятає. Оскільки мультики ми дивимось (~30 хв. в день), було вирішено дивитись їх мовою оригіналу — може хоч якась користь від них буде.
В черговій серії «Фінеаса і Ферба» агент Перрі пробирається до свого лігва через шафу, сніг, ялинки (як в «Хроніках Нарнії»). Раптом Богдан з радістю каже:
— Christmas!
Чекаємо наступного англійського слівця.
Відпочинок у Карпатах, розмовне
Тиждень відпочивали в Карпатах, в Татарові. Богдан подружився з дітьми господарів. Не хотів їхати від них. Кожного дня, не тільки вкінці. Після приїзду виявили, що Богдан запозичив декілька гуцульськіх виразів:
злапати;
ходи сюди;
ти слабкий, як курочка.