- Tumblr Posts
День народження Богдана. 1 рік.
Нарешті настав цей щасливий день, якого ми з нетерпінням чекали цілий рік.
З самого ранку дарують машинки:
столовий набір:
На сніданок — святковий торт із свічечкою, яку Богдан чесно намагався задути:
А ввечері збирав пірамідки з пасочок з дядьком Люлю:
Десна
Люлю він одразу сподобався, бо можна було бігати, грати в схованки:
А ще ми привезли з Десни чистий пісок і влаштували дітям перед будинком пісочницю:
Перша прогулянка по острову.
На наступний день діти оцінили наші старання:
Після сніданку ми вирішили пройтись на острів, дійти до Десни, бо ту вонючку, що під боком, важко річкою назвати. Мені, як завжди, допомагає слінг-шарф, бо Богдан вже занадто важкий для слінгу з кільцями (плече відвалюється), а в ньому навантаження рівномірно розподіляється.
Ми насолоджувались соковитою зеленню і пахучим повітрям лугу, навіть побачили журавля:
І ось нарешті ми дійшли до Десни, і що ж ми бачимо? Острів, великий піщаний острів посеред річки:
Запуск повітряного змія.
Вранці Богдан поділився кашею з Люлю:
А по обіді ми поїхали на дальній пляж запускати змія:
Повітряного змія легко запускати. Його запускав навіть Люлю (майже 3 роки):
Богдан навчився пити зі склянки, йому так зручніше ніж з чашки:
Втомлені діти після вечірнього купання таки погодились йти збиратись:
Натомлена мамочка ніжиться під останнім проміннячком сонця:
До нас в гості приїхала бабуся Оля і зняла як купається Богдан.
Прогулянка в найближчому ліску. Цього дня ми не ходили далеко, бо вночі йшов дощ і земля ще не встигла просохнути.
Ботанічний сад.
Поки тепла осінь не закінчилась треба всюди встигнути погуляти. На цей раз поїхали до Ботанічного саду:
Коляскою ми вже давно не користуємось, але я подумала. що нарешті в Ботанічному саду я зможу нею скористатись, та й Богдан матиме можливість поспати в ній. Як я помилялась… Це був жах, Богдан не хотів в ній сидіти, а ще були місця, взагалі не призначені для проїзду на колясці, наступного разу я взагалі не братиму коляску. До речі, охорона пустила нас погуляти з дитиною бескоштовно, дрібниця, але приємно.
Біля різноманітних в’юнких рослин зустріли нахабного котика:
Також ми знали, що в Ботанічному саду є виставка метеликів, але ж ми не знали, що їх там дві: живих і мертвих. Звичайно ми переплутали і довелось насолоджуватись виглядом пришпилених метеликів, богомолів та жуків:
Богдан знає поки що тільки бабок, а їх ми там не знайшли:
Лише біля туалету, який ми довго шукали, нарешті знайшлась схема саду:
Ось Богдан проводить тата за руку по лабіринту, щоб той не загубився:
Вид на Київ з ботанічного саду; дуже красива осіння природа:
Після Ботанічного саду вирішили заїхати провідати дядька Люлю:
Оце в нього така колекція тачок з однойменного мультфільму:
А ось і він, перевіряє чи не нашкодить Богдан:
Різні штуки.
Вдруге їздили на виставку handmade «Штуки». Нам сподобалося. Богдан дуже гарно грався у башту-дженгу, чим, чомусь, доволі сильно мене здивував. Спочатку, він слідкував, як ми грали: суть у тому, щоб витягати почерзі палочки зсередини і складати зверху. А потім почав грати в точності за правилами. Тобто він не руйнував башту, чого я від нього очікував, він дуже акуратно витягав і складав палочки.
Потім ми поїхали в гості до Люлю і сказали про це Богдану. У дорозі він почав повторювати: «Люлю, Люлю, Люлю». Коли ми приїхали він дуже зрадів Люлю, вони чудово вдвох гралися. Коли ми пізніше згадували Люлю у розмовах, було видно, що Богдан хоче до нього в гості.