24 | writer | literature student | slytherin
88 posts
Andromeda24601 - Have You Ever Confused A Dream With Life? - Tumblr Blog
‘There is something at work in my soul, which I do not understand’
Mary Shelley, Frankenstein
Mary Wollstonecraft Shelley, from a letter to Jane Williams written in February 1823, featured in The Letters of Mary Shelley
"The dark country's empty now. All devils are here."
The Warm Hands of Ghosts - Katherine Arden
Zagreb, 15 October 2024
I had the most wonderful opportunity to see Nick Cave & The Bad Seeds live last night. There are no words to describe such an experience. It was like I was transported in a completely different dimension for two and a half hours. It wasn't just a concert, it was pure magic.
“Nobody looks like what they really are on the inside. You don’t. I don’t. People are much more complicated than that. It’s true of everybody.”
— Neil Gaiman, The Ocean at the End of the Lane
"З якого часу тут русалки стали невільницями в озері? Я — вільна! Я вільна, як вода! "
Леся Українка “Лісова пісня”
Photo: The “Siren’s Song” by Marie Zucker
“Love has something to do with the notion of being seen — the opposite of invisibility. The invisible, the unwitnessed, the unacknowledged, the isolated, the lonely — these are the unloved. Loving attention illuminates the unseen, escorting them from the frontiers of lovelessness into the observed world. To truly see someone — anyone — is an act that acknowledges and forgives our common and imperfect humanity. Love enacts a kind of vigilant perception — whether it is to a partner, a child, a co-worker, a neighbour, a fellow citizen, or any other person one may encounter in this life. Love says softly — I see you. I recognise you. You are human, as am I.”
— Nick Cave, The Red Hand Files Issue #103
LIV ULLMANN as Elisabet Volger in PERSONA (1966) dir. Ingmar Bergman
“I liked myths. They weren’t adult stories and they weren’t children’s stories. They were better than that. They just were.”
— Neil Gaiman, The Ocean at the End of the Lane
If you persevere, in time you will have an entirely different problem – not that life is meaningless, but rather that life has almost too much meaning. As the scales fall from your eyes the world rushes into focus, presenting itself with a kind of vibrational eloquence that can, at first, be almost overwhelming. Everything shimmers, everything clarifies, everything wrestles for your attention. Trees feel super-real, their roots plunged into the earth, their branches stretching to the sky, birds are flesh and blood souls, fragile with life, the sky unfolds and rolls, the ocean crashes, people fascinate, books are beautiful, children are whirling dynamos of chaos, dogs bark and cats meow, flowers shout, your neighbour glows, and God runs like a helix through all things. The world awaits you, humming with meaning. You are alive with potential. You are not dead.
— Nick Cave on getting clean, Red Hand Files #258
чи береш ти цього чоловіка
з його загостреним відчуттям справедливості,
з його розтрісканим сном,
двоїстою натурою:
одне обличчя - оаза, а друге - піщана буря;
з розсипом зморшок навколо очей, коли усміхається,
з головою, повною складних чисел,
причинно-наслідкових зв`язків,
деталей філігранної точності
чи береш ти цього чоловіка,
з яким будеш більше мовчати, ніж говорити,
і мовчання це буде ціннішим від всіх розмов
чи береш ти цього чоловіка,
щоб вриватися з ним до нічних забігайлівок,
знімати шкірку з яблук і торкатись тонкого вінілу в чотири руки;
щоб обіймати його ногами, як стовбур дерева,
розходитись, як масло під ножем,
обертатись навколо своєї осі, щоб йому світити
чи обіцяєш
встромляти та витягати голки,
здирати та накладати пластир,
згладжувати гострі кути,
не переливати молока до кави,
витримувати нестерпно довгі паузи,
коли обертається спиною;
цілувати так жадібно,
мов захлинатись водою у спеку
чи береш ти цю жінку
з її розладнаними механізмами,
прихованими шрамами,
колекцією сердець у кишенях сукні,
оберемком незавершених справ,
який ніколи не меншає;
з її дислексією, дірявою пам`яттю, прикушеною губою,
з великою сумкою, в якій що завгодно
І багато свободи.
чи береш ти цю жінку,
щоб не читати її віршів,
не читати їй нотацій,
сердитися на неї та проганяти її страхи,
упиватися недосконалостями, що творять її довершеність,
оберігати порядок дня, в якому ви - разом
чи обіцяєш
ходити навшпиньках, коли вона втілює задуми,
приходити миротворцем у її гарячі точки,
пускатися з нею берега,
вступати у суперечки й філософські диспути,
ніколи не припиняючи проростати
одне в одного
і в зйомній совковій квартирі,
і в тісняві електрички,
і у шпаківні на батьківському домі,
і у власній оселі з великими вікнами й білими стінами,
і в лікарняній палаті, наповненій розпачем та надією,
і в готельній кімнаті, де замість підлоги - море
допоки ніщо не розлучить вас
(с) Юлія Мусаковська
taylor swift directing all too well: the short film
“[We] have learned much about the nature of grief over recent years. We have come to see that grief is not something you pass through, as there is no other side. For us, grief became a way of life, an approach to living, where we learned to yield to the uncertainty of the world, whilst maintaining a stance of defiance to its indifference. We surrendered to something over which we had no control, but which we refused to take lying down. Grief became both an act of submission and of resistance — a place of acute vulnerability where, over time, we developed a heightened sense of the brittleness of existence. Eventually, this awareness of life’s fragility led us back to the world, transformed. We discovered that grief was much more than just despair. We found grief contained many things — happiness, empathy, commonality, sorrow, fury, joy, forgiveness, combativeness, gratitude, awe, and even a certain peace. For us, grief became an attitude, a belief system, a doctrine — a conscious inhabiting of our vulnerable selves, protected and enriched by the absence of the one we loved and that we lost. In the end, grief is an entirety. It is doing the dishes, watching Netflix, reading a book, Zooming friends, sitting alone or, indeed, shifting furniture around. Grief is all things reimagined through the ever emerging wounds of the world.”
— Nick Cave, from The Red Hand Files #95
" Everything will turn out right, the world is built on that. "
- Mikhail Bulgakov, The Master and Margarita
з нами стається лише те,
чого ми хотіли,
або те,
чого ми боялись.
питання лише,
що переважить —
бажання чи страх.
(с) сергій жадан, "адже все залежить від нас..." ***
the only things that happen to us are the ones we had wished for and the ones that we were afraid of. the question is, which will prevail — the fear or desire. (c) serhiy zhadan, "after all, everything depends on us..."